Мабуть, найголовніше завдання лісівників усієї України — вберегти ліси від пожеж. Як цю проблему розв’язують на Полтавщині, де ось уже кілька місяців не було дощів, а також про можливості заліснювати землі запасу й очікування від майбутньої Стратегії управління лісами до 2035 року «Урядовому кур’єру» розповідає начальник Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства заслужений лісівник України Юрій ТАРАНЕНКО.

Сіянці лісових культур висівають механізовано. Фото надав авторСіянці лісових культур висівають механізовано. Фото надав автор

«Нині лісу рубаємо вдвічі менше, ніж три роки тому»

— Юрію Миколайовичу, який стан збереженості лісів Полтавщини?

— Працівники нашого управління протягом року провели комплекс заходів, спрямованих на те, щоб пошкоджень лісових масивів вогнем було якнайменше. Ефективними були спільні рейди із правоохоронцями та працівниками управління з надзвичайних ситуацій, проводимо роз’яснювальну роботу з населенням, залучаємо до неї місцеві ЗМІ, постійно інформуємо про рівень пожежної безпеки в лісах на нашому сайті. У цьому напрямі добросовісно працює державна лісова охорона. На лісових масивах Полтавщини встановлено достатньо інформаційних панно, білбордів, розорано мінералізованих смуг. Провели інвентаризацію природних водойм, щоб у разі загоряння лісу там можна було набрати води. Упорядкували місця масового відпочинку. Ми одними з перших в Україні стали практикувати відеоспостереження за лісами.

Цього року у вирішенні цього питання нам дуже допомогла обласна влада, депутати облради, які з розумінням ставляться до проблем галузі й щороку спрямовують з екологічного фонду обласного бюджету на профілактику пожеж певні кошти. Наприклад, на придбання пожежних модулів, облаштування протипожежних водойм у районах. Завдяки їхній підтримці загорянь у лісових масивах області цьогоріч було порівняно небагато. На підконтрольних нам 235,7 тисячах гектарів лісу вогнем було пошкоджено менш як 100 гектарів.

— Які головні причини загорянь?

— 99% — це звичайна людська недбалість, необачне поводження з вогнем.

Нещодавно у селі Сакалівка Миргородського району біля лісу чоловік надумав спалити зібране того дня на своєму городі картоплиння, коли пориви вітру сягали 20 метрів за секунду й навіть більше. Внаслідок цього згоріло ледь не пів села. Проте в ліс вогонь не пустили. Пожежники спрацювали оперативно, й за допомогою спеціальної техніки загасили полум’я.

— Скільки коштів на протипожежні заходи вам цьогоріч надали з обласної скарбниці, а скільки з державної?

— З обласної — понад 2 мільйони гривень, а держава на це ось уже п’ять років не надає ні копійки. Розумію, що кошти їй потрібні на будівництво доріг, утримання дитячих садків, шкіл, лікарень тощо, але ж лісогосподарські підприємства України щороку сплачують у державний бюджет мільярди гривень податків, і з них спрямувати нам 800—900 мільйонів можна було б. Ці кошти пішли б на виплату заробітної плати працівникам державної лісової охорони, придбання та обслуговування пожежних автомобілів, іншої спецтехніки. Проте вирішення фінансових питань галузі переклали на наші плечі. Через це роками обсяги вирубування лісу в лісгоспах області зростало. Нині рубаємо його вдвічі менше, ніж три роки тому. Цього вдалося досягти завдяки впровадженню технології безвідходного використання лісопродукції, будівництву цехів з випуску деревних брикетів. Такий цех ввели в експлуатацію в Новосанжарському лісгоспі.

Торік ми одними з перших в Україні стали учасниками пілотного проєкту «Ліс у смартфоні».

— Як ваші лісгоспи працюють під час пандемії?

— У звичному для нас режимі, проте з дотриманням усіх актуальних на даний час санітарних та інших вимог. Коли в області було оголошено карантин, дехто з працівників пішов у відпустку, частина працювала дистанційно. На щастя, коронавірус поки що обходив нас стороною, бо ми працюємо в лісі, на свіжому повітрі. Однак через пандемію лісгоспам стало складніше доставляти лісопродукцію споживачам.

Замало ліс посадити, важливо зберегти його від пожеж і крадіївЗамало ліс посадити, важливо зберегти його від пожеж і крадіївУ Кременчуцькому лісгоспі справедливо вважають, що проводити фотомоніторинг лісових угідь треба щодняУ Кременчуцькому лісгоспі справедливо вважають, що проводити фотомоніторинг лісових угідь треба щодня

«Не скоротили жодного працівника, від якого залежить виробництво»

— Скільки ви цього року посадили нового лісу?

— Майже тисячу гектарів. Могли б заліснити значно більші площі, в нас є для цього все необхідне: сіянці, які вирощуємо самі, люди, техніка, проте в області, як і раніше, дуже непросто отримати землю під заліснення. За останнє десятиріччя ми посадили більш як 6 тисяч гектарів лісу, підняли лісистість області з 8% до 9. Начебто відсоток — це небагато, проте він дався важко. І дуже буває приємно, коли їдеш областю й бачиш, скільки піднялося нових лісів навіть за час моєї роботи в управлінні.

— Чи вдалося вам зберегти його колектив?

— Ми не скоротили жодного робітника, від якого залежить виробництво. Як і торік, і позаторік у нас працюють близько 1,4 тисячі людей, яким своєчасно й у повному обсязі виплачуємо заробітну плату, здійснюємо інші соціальні виплати, створили умови для роботи й відпочинку.

Тепер я з нетерпінням чекаю схвалення центральною владою проєкту Стратегії управління лісами до 2035 року, яка має внести ясність щодо участі держави в нашому фінансуванні, й де, сподіваюся, буде чітко визначено джерела матеріального забезпечення державних лісогосподарських підприємств, лісової охорони, умови надання нам земель запасу під заліснення. Це якоюсь мірою також має полегшити життя колективам лісових господарств.

— Чим, до речі, вони тепер займаються, які нагальні питання вирішують?

— З весни до осені працюємо за трьома головними напрямами: закладення розсадників, протипожежні заходи й вирощування лісових культур та сіянців у розсадниках і теплицях. На цей момент більшість наших працівників зайняті на роботах у розсадниках і теплицях, вирощують сіянці. Вони їх обробляють, формують, проріджують, якщо потрібно. Про якість посадкового матеріалу, який вони підготували для створення лісових культур у 2021 році, можна буде говорити після інвентаризації розсадників.

— Чи ваше управління опікується Лубенським лісотехнічним коледжем?

— Так, тому що це головна кузня наших кадрів, перлина лісівничої освіти Полтавщини, де здобували фах багато директорів і заслужених лісівників України. Я там не навчався, проте вболіваю за цей заклад, бо розумію, що за його студентами — майбутнє галузі. У цьому ще раз переконався цього літа, коли був там головою екзаменаційної комісії. Учні серйозно підготовлені й залюблені у майбутній фах. І там же навчаються вихідці не тільки з Полтавщини, а й із Черкащини, Сумщини, Чернігівщини, Кіровоградщини.

Між коледжем і нашим управлінням укладено угоду про співпрацю, студенти проходять у нас виробничу практику. Підтримуватимемо заклад і надалі.

— Якось ви сказали, що на Полтавщині 15 тисяч гектарів безгоспних лісосмуг. Уже знайшовся їхній господар?

— Поки що не за всіма лісосмугами здійснюють належний фаховий догляд, але окремі позитивні приклади цього в області вже є. Сергіївська сільська громада в Гадяцькому районі створила комунальне підприємство, у штаті якого є працівники, які опікуються лісосмугами, охороняють їх. І це правильно, тому що ці зелені насадження на полях значною мірою забезпечують місцевим аграріям урожай сільгоспкультур.

Сподіваюся, такі комунальні підприємства незабаром з’являться в усіх новостворених ОТГ. А також сподіваюся на взаєморозуміння й співпрацю з лідерами громад і депутатами в питанні надання нам земель під заліснення.

— Завтра відзначатимемо ваше професійне свято — День працівника лісу. З яким настроєм його зустрічаєте і що хотіли би побажати колегам?

— Професійне свято — це завжди гарний настрій, адже радують підсумки нашої праці. Колегам в Україні й з нашого управління від усього серця бажаю міцного здоров’я, віри в завтрашній день, добробуту в сім’ях і щоб вони забули, що таке пожежі, а їхню нелегку й відповідальну працю достойно оплачували.

Хочеться, щоб більше людей уболівало за ліс, щоб не ламали білборди, шлагбауми, щоб на місці були квартальні стовпи, а грибники, які їдуть у ліс, не залишали після себе сміття.

Проте найпалкіше бажаю колегам й усім українцям мирного неба над головою, рідної землі під ногами і щоб наші ліси процвітали.

Олександр ДАНИЛЕЦЬ,
«Урядовий кур’єр»

 

Начальник Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства заслужений лісівник України Юрій ТАРАНЕНКОНачальник Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства заслужений лісівник України Юрій ТАРАНЕНКО

ДОСЬЄ «УК»

Юрій ТАРАНЕНКО.  Народився 31 березня 1967 року в с. Великі Сорочинці Миргородського району Полтавської області. Закінчив Українську сільськогосподарську академію за спеціальністю «лісове господарство». Працював у Миргородському лісгоспі інженером охорони та захисту лісу, мисливствознавцем, головним лісничим, 11 років — директором цього лісгоспу.

Із 2009-го — начальник Полтавського облуправління лісового та мисливського господарства.

Заслужений лісівник України, відмінник лісового господарства України.

Кандидат сільськогосподарських наук.